Сьогодні, 21 жовтня, в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Грушевського відбулася заочна зустріч студентів Одеського торговельно- економічного фахового коледжу із Валерієм Пузіком - письменником, художником, режисером, військовослужбовцем Угрупування військ (сил) «Південь». На зустрічі також були Валерій Пікуленко, військослужбовець, письменник, автор збірки «Записки на колінці», який продовжує службу в лавах ЗСУ, і Євгенія Подмаркова, волонтерка, громадська активістка, авторка кількох видань, зокрема таких як «Тилові нотатки», «В одеський спосіб…». На зустріч була запрошена Тетяна Станкова, мати нашого Героя - одесита, учасника Революції Гідності й російсько - української війни, громадського активіста, Станкова Олександра, позивний «Перун». Герой загинув на бахмутському напрямку 17 квітня 2023 року за десять днів до свого 33- річчя.

Кожний із цих людей вкладається у наше майбутнє захистом, волонтерством, творчістю, вихованням…Пані Тетяна із друзями свого сина садять дерева і роблять лави для відпочинку, бо про це просив її Сашко: «Якщо я загину, мамо, то не будуй мені стели й пам’ятники, а сади дерева». Валерій Пузік захищає нас, а ще й знаходить час писати на дощечках від снарядів свої шедевральні картини. Валерій Пікуленко на реабілітації, а потім знову повернеться до виконання своїх військових обов’язків, а Євгенія постійно збирає волонтерську допомогу для наших воїнів. Пані Ольга й працівники бібліотеки імені Михайла Грушевського створюють оазу українства й духовної культури, яка об’єднує, надихає, вчить і виховує…

А ми щасливі, що у нас чудові студенти. Сьогодні чаклували над книжками, обирали літературу для читання. Батьки багатьох воюють, а деякі уже залишили тільки світлу пам’ять про себе у наших і дитячих серцях…

Наша бібліотека імені Михайла Грушевського у 2025 році святкує 150 років із часу свого заснування. Цьому прекрасному храму і його працівникам бажаємо успіхів і процвітання на довгі роки. Тут завжди гамірно, як у вулику, людно й нескінченний потік відвідувачів.

Ніщо не стоїть на місці. Змінюється час, люди, покоління, усе колись завершується, але повинно бути безкінечним джерело людської вдячності за безцінний людський подвиг живим і незгасимим світло пам’яті тим, хто пішов у вічність…